- здичавіло
- —————————————————————————————здича́вілоприслівникнезмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови. 2005.
здичавіло
Смотреть что такое "здичавіло" в других словарях:
здичавіло — Присл. до здичавілий 2), 3) … Український тлумачний словник
здичавілий — а, е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до здичавіти. 2) у знач. прикм.Дикий, неприручений (про тварин). || Некультивований (про рослини). || Запущений, порослий бур яном (про сад, поле і т. ін.). 3) у знач. прикм., перен. Відвиклий від людей, товариства … Український тлумачний словник
здичавілість — лості, ж. Стан за знач. здичавілий 2), 3) … Український тлумачний словник
здичавіння — я, с. Дія і стан за знач. здичавіти … Український тлумачний словник
здичавіти — ію, ієш, док. 1) Стати диким, неприрученим (про тварин). || Стати некультивованим (про рослини). || Стати запущеним, порости бур яном (про сад, поле і т. ін.). 2) перен. Відвикнути від людей, товариства, стати нелюдимим … Український тлумачний словник
здичавіти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
здичавілий — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
здичавілість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
здичавіння — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
дича — і, ж., діал. Здичавіння; дикі люди, варвари … Український тлумачний словник
